Я вмію літати, але хочу її крила;
І в темряві сяють, але вона для мене світило.
Я вільний мов птаха, але хочу її небо;
З усіх скарбів світу мені лише її дотик треба.
Чому ти обрала мене i цей дивний шлях зі мною;
На ньому багато каміння є, на ньому гора за горою.
Чому ти несеш мене, коли далі йти не сила?
Коли я в обіймах зневіри знімаєш для мене ти крила.
Я довго шукав у темряві у небі по хвилях;
Повірив я в себе, але хочу лише її крила.
І вчиш не зупинятись ніколи, хоча через каміння та гори йти.
На ньому так важко втрачати. Бувають злі люди, байдужі.
А ти кажеш "Треба вибачати". Несеш мене через калюжі.
А я і сам вже вмію літати, але хочу лише її крила!
А я давно вже вмію кохати, але ніколи так!
Чому ти обрав мене i цей дивний шлях зі мною;
На ньому багато каміння є, на ньому гора за горою.
Чому ти несеш мене, коли далі йти не сила?
Коли я в обіймах зневіри знімаєш для мене ти крила.
У-уууу, крила.
У-уууу, крила.
