Я вмію літати, але хочу його крила;
І в темряві сяють, але він для мене світило.
Я вільна мов птаха, але хочу його небо;
З усіх скарбів світу мені лише його дотик треба.
Чому ти обрав мене i цей дивний шлях зі мною;
На ньому багато каміння є, на ньому гора за горою.
Чому ти несеш мене, коли далі йти не сила?
Коли я в обіймах зневіри знімаєш для мене ти крила.
У-уууу, крила.
У-уууу, крила.
У-уууу, крила.
У-уууу, крила.
Я довго шукала у темряві у небі по хвилях;
Повірила в себе, але хочу лише його крила.
Чому ти обрав мене i цей дивний шлях зі мною;
На ньому багато каміння є, на ньому гора за горою.
Чому ти несеш мене, коли далі йти не сила?
Коли я в обіймах зневіри знімаєш для мене ти крила.
І вчиш не зупинятись ніколи,
хоча через каміння та гори йти.
На ньому так важко втрачати.
Бувають злі люди, байдужі.
А ти кажеш "Треба вибачати".
Несеш мене через калюжі.
А я сама вже вмію літати,
але хочу лише його крила!
А я давно вже вмію кохати,
але ніколи так не любила!
Чому ти обрав мене i цей дивний шлях зі мною;
На ньому багато каміння є, на ньому гора за горою.
Чому ти несеш мене, коли далі йти не сила?
Коли я в обіймах зневіри знімаєш для мене ти крила.
У-уууу, крила.
У-уууу, крила.
