Ой як би я хотіла квітонькою стати
Та усі пелюстки свої світу роздарувати,
Щоб уже ніколи і ніхто не міг сказати:
"Ти моя, ти моя навіки, ти моя, ти моя навіки
Ти моя, ти моя навіки, а я твій цар!"
Ой я заплющу очі, хай несе мене вітер,
Зачиню я серце, щоб ніхто не зміг відкрити,
Але ті пелюстки наче співи хай літають,
Всіх кому сумненько своїм співом зігрівають.
Буду я належать усім, та нікому одному.
Буду жити в мріях та не матиму дому.
Як вода розіллюсь я по морю.
Нічия, нічия я буду,
Нічия, нічия я буду,
Нічия, краще нічия, нічия, нічия.