Повій, вітре, на Вкраїну,
Де покинув я дівчину,
Де покинув кааарі очі...
Повій, вітре, опівночі.
Між горами там долина,
В тій долині є хатина,
В тій хатині – діiiвчинонька,
Дівчинонька-голубонька.
Повій, вітре, до схід сонця,
До схід сонця, край віконця,
Край віконця постіль біла,
Постіль біла, дівка мила.
Повій, вітре, тишком-нишком
Над рум’яним, білим личком,
Над тим личком нахилися,
Чи спить мила, – подивися.
Повій, вітре, на Вкраїну,
Де покинув я дівчину,
Де покинув карі очі...
Повій, вітре, опівночі.
Де покинув кааарі очі...
Повій, вітре, опівнооочіi
