На станції «молодь» в вагоні «дитинство»
Я сяду у потяг, що зветься «суспільство».
Лісами й полями повз ночі та будні
Доставить той потяг мене у майбутнє.
Долі виток,
Свободи ковток,
У мандри один квиток.
День-ніч. Настане та мить, і ти теж полетиш.
Ніч-день. Хай вітер співа тобі пісень.
Час враз розкриє найкраще в кожному з нас
Не запізнися, бо в тебе лиш є твій час.
Експрес прибуває, залиште перони
В майбутнє для тебе відкриті кордони.
Облиш тут все зайве, візьми найдорожче.
Там дружбу й кохання не купиш за гроші.
Пройдуся бруківкою Львова,
І знов пригадається давня розмова
Як вчилися мріяти, вірити, жити,
В Затоку з сім‘єю на день відпочити
Обіцянки стати гідним дорослим
У Сумах, Луганську, Дніпрі, Краматорську,
У Франику - каву, в Житомирі - чай.
Раз любиш - будь щирим, або ж відпускай.
Побачити вперше Січ Запорізьку,
На схили Карпат подивитися зблизька
З трамваю у Києві числити зорі,
Одеськими пляжами влітку на морі.
Відчути у Харкові миті студентські,
Привезти бабусі троянду з Донецьку,
Херсонським кавунчиком почастувати,
Під сонцем у Ялті від щастя співати.
Щоб встигнути разом зібрати родину
Від сходу до заходу - всю Україну.
День-ніч. Настане та мить, і ти теж полетиш.
Ніч-день. Хай вітер співа тобі пісень.
Час враз розкриє найкраще в кожному з нас.
Не запізнися, бо в тебе лиш є твій час.
