Засіє, мов зорями, небо блакить,
Де гілки тремтять вечорові,
Тебе я почую крізь гомін століть,
Відлуння!.. Відлуння!.. |
Відлуння життя і любові!.. | (2)
Торкаюся серцем твоєї душі,
Хоч далі між нами світанкові!..
Кохання палає в мені і в тобі,
Ми – ніжність!.. Ми – ніжність!.. |
Ми – ніжність життя і любові!.. | (2)
І навіть в краю потойбічної тьми,
Пройшовши дороги тернові,
Я знаю, ми будемо разом завжди!
Ми – пам'ять!.. Ми – пам'ять!.. |
Ми – пам'ять життя і любові!.. | (2)
Відлуння!.. Відлуння!.. |
Відлуння життя і любові!.. | (2)
Поділитись сторінкою: FB