Я пила каву кожного ранку навпроти,
І ти був не проти.
Вдягала щастя в найкращі шати
I знала, - тобі до вподоби.
І все навколо лиш для нас;
І всесвіт зупиняв нам час - кохала! Кохала.
Тобі замало стало, як?
Я мовчки кожен раз питала.
Шкода, що я тебе любила сильно;
Шкода, що ти пустив усе за вітром.
Шкода, заплакані очі дівочі.
Шкода, що я тебе любила сильно;
Шкода, що ти пустив усе за вітром.
Шкода, заплакані очі дівочі.
Я пила каву після світанку без тебе;
I lивилась на небо. Писала вірші
Пальцем по стелі в холодній,
Самотній пустелі.
І хто сказав, що все для нас
І всесвіт зупиняв нам час - не знала! Не знала...
Але десь глибоко в душі - я щастя кожен раз
Бажала тобі, тобі, тобі...
Шкода, що я тебе любила сильно;
Шкода, що ти пустив усе за вітром.
Шкода, заплакані очі дівочі.
Шкода, що я тебе любила сильно;
Шкода, що ти пустив усе за вітром.
Шкода, заплакані очі дівочі.
Шкода, що я тебе любила сильно;
Шкода, що ти пустив усе за вітром.
Шкода, заплакані очі дівочі.
Шкода, що я тебе любила сильно;
Шкода, що ти пустив усе за вітром.
Шкода, заплакані очі дівочі.
Шкода...
