Вже би-м була їхала, вже би-м була йшла,
Та ще своїй матінці не вклонилася.
Кланяюсь тобі, мамо,
Що будила мене рано, -
Більше не будеш, не будеш.
Вже би-м була їхала, вже би-м була йшла,
Та ще свому татові не вклонилася.
Кланяюсь тобі, тату,
Що пускав вночі до хати, -
Більше не будеш, не будеш.
Вже би-м була їхала, вже би-м була йшла,
Та ще свому братові не вклонилася.
Кланяюсь тобі, брате,
Що водив хлопців до хати, -
Більше не будеш, не будеш.
Вже би-м була їхала, вже би-м була йшла,
Та ще своїй сестронці не вклонилася.
Кланяюсь тобі, сестро,
Що навчила косу плести, -
Більше не будеш, не будеш.
Вже би-м була їхала, вже би-м була йшла,
Та своїм порогам ще не вклонилася.
Кланяюсь вам, пороги,
Де ходили босі ноги, -
Більше не будуть, не будуть.
Вже би-м була їхала, вже би-м була йшла,
Та своїй криниці ще не вклонилася.
Кланяюся, криничко,
Де вмивалось біле личко, -
Більше не буде, не буде.
Вже би-м була їхала, вже би-м була йшла,
Та своїй калині ще не вклонилася.
Кланяюся, калино,
Що з дівча зросла дівчина, -
Більше не буде, не буде.
Вже би-м була їхала, вже би-м була йшла,
Та своїм воротам ще не вклонилася.
Кланяюсь вам, ворота,
Де стояла хлопців рота, -
Більше не буде, не буде.
Вже би-м була їхала, вже би-м була йшла,
Та свому подвір'ю ще не вклонилася.
Кланяюся, подвір'я,
Де гулялося весілля, -
Більше не буде, не буде.
