Заплакало небо, трава похилилась,
Замовкли вітри, тільки мати молилась...
Героя душа відлітала на небо, |
Упав він в бою, Україно, за тебе! | (2)
Плакав батько старий, на колінах до Бога молився,
Може син мій живий, бо ще вчора маленьким наснився:
Я з ним жито косив, мати в лузі ламала калину, |
Батько очі відкрив, обійнявши сумну домовину... | (2)
Без надії ридав, аж дощами заплакало небо...
Чом мене не забрав, не покликав Всевишній до себе?..
Від журби посивів, билась чайкою сплакана мати, |
Не дай Бог нам синів молодих на той світ проводжати... | (2)
А поряд з очима від болю сумними
Схилились його бойові побратими...
Помститись клялись, бо не взявшись за зброю |
І грім прогримів тричі: Слава Герою!
