Руки, ти попросиш – я відпущу,
А підеш – я все прощу.
Це найдовша з величних розлук.
Найгірша на смак,
Найсолодша на звук.
Бо назавжди прощавай.
Звуки твого голосу чути,
А тебе забуваю.
З часом я не зможу згадати,
Для чого ми жили.
Знаєш, наодинці з собою страшно.
Це і буде твій досвід.
Вечір тихий зазирав у вікно,
І зорі впали на дно
Від такої краси.
Буває радість, буває печаль.
Я плакала, а ти мовчав.
Звуки твого голосу чути,
А тебе забуваю.
З часом я не зможу згадати,
Для чого ми жили.
Знаєш, наодинці з собою страшно.
Це і буде твій досвід.
