Люлі-люлі, мій сину,
буде тепло в хатині,
іншу матимеш долю,
більш не чутимеш болю.
Люлі-люлі, чуженький,
будь спокійно й тихенько,
буде ліс тобі домом,
будеш вічно у ньому…
Воно потворне, воно хворе, що його принесло?
вічноголодне, дрібнотіле, то самісіньке зло,
його напевно темна сила народила,
я не приймаю цього обміна за сина!
Я наче не з цього світу з‘явився,
мені б сховатись у листі і хвої,
чому не може уже не боліти?
Хто я, хто я, хто я, хто я?
Я наче не з цього світу з‘яивився,
мені б сховатись у листі і хвої,
чому не може уже не боліти?
Хто я, хто я, хто я, хто я?
Я знов прокинувся, я вдома, та не чую цього,
мене ненавидить мама, мене не любить ніхто,
я так стараюсь, я люблю усіх навколо,
та мені кажуть я слабке, мілке і кволе.
Піду до лісу, заховаюсь і згублюся,
може хоч там знайду нарешті собі друзів,
в мене нічого не вдається, я пропащий,
мені болить а мене б’ють, бо я ледащо!
Я наче не з цього світу з‘яивився,
мені б сховатись у листі і хвої,
чому не може уже не боліти?
Хто я, хто я, хто я, хто я?
Я наче не з цього світу з‘яивився,
мені б сховатись у листі і хвої,
чому не може уже не боліти?
Хто я, хто я, хто я, хто я?
Більше не будуть знущатись і бити,
Мої думки й мої мрії то зброя,
Скоро не буде так сильно боліти,
Хто я, хто я, хто я, хто я?!
Більше не будуть знущатись і бити,
Мої думки й мої мрії то зброя,
Скоро не буде так сильно боліти,
Хто я, хто я, хто я, хто я…
