Віктор Павлік Мамина криниця ^минус

Під вишневим тихім літнім садом, 
Де п’янить бузку пахучий цвіт, 
Де звисають грона, грона винограду, 
Там криниця мамина стоїть. 
 
Мов життя, криниця та глибока, 
Наче свідок тихий мовчазний, 
В ній усе сплелося: й радощі, й неспокій, 
І мого дитинства світ ясний. 
 
І щораз, коли іду додому, 
Чи з порога рідного іду, 
Бачу я завжди з дитинства ту знайому 
Мамину криницю у саду.