Вона була така, схожа була вона
На героїню з вінтажних фільмів,
Фільмів...
Зерниста плівка у моїй макітрі десь
Мене втянула у пастки, пастки...
Чи ти була одна?.. Чи ходиш не сама?..
Таких як ти по світу ходить мало-мало...
Ти знаєш, я не сплю, я сам собі сиджу,
В один момент, в один момент
Відійду із рейок...
Небо! Небо неправильні знаки вказало...
Знало б! Знало б, то може надії
Не дало б мені!..
Небо! Небо неправильні знаки вказало...
Знало б! Знало б, то може надії
Не дало, не дало мені!..
І йди!.. І йди!.. Ти йди!.. Ти йди!..
Ти йди!.. Ти йди!.. Ти йди!.. Ти йди!..
А пам'ятаєш сни, які вже ти мені
У моїй голові собі-собі крутила?..
Ескадрами човнів, тим флотом дивних снів
Мене взяла на абордаж лише-лише губами..
Мороз по шкірі цей, буденна штука вже,
А голос приторний як ніч, і ніч напевно в Ріо…
Ти знаєш я не сплю, я сам собі сиджу,
А як засну, а як засну -
Почнеться все з початку...
Небо! Небо неправильні знаки вказало...
Знало б! Знало б, то може надії
Не дало б мені!..
Небо! Небо неправильні знаки вказало...
Знало б! Знало б, то може надії
Не дало, не дало мені!..
І йди!.. І йди!.. Ти йди!.. Ти йди!..
Ти йди!.. Ти йди!.. Ти йди!.. Ти йди!...
