Раз у похід козак збирався,
Він дівчині своїй розказав,-
Про кохання палке, як прощався, |(2)
Він дівчині своїй так сказав. |
- Ти не плач,не сумуй , моя мила,
Я з відважного бою вернусь,
Як не візьме сирая могила, |(2)
Я навіки твоїм зостаюсь. |
І повірила щиро дівчина,
Обіцяння йому віддала.
Де взялася недобра година, - |(2)
Лиха вістка із війська прийшла. |
Чорнобривого, кажуть, немає, -
Він загинув в відважнім бою,
Люди добрі його поховали |(2)
У чужому далекім краю. |
А той хлопець додому вертався,
Він живий, - то помилка була.
Від воріт він дівчини питався|(2)
Чи забула його вже вона.
