Погас останній вже сонця промінь,
Сумним акордом прощався день
Приходить знову вечірній спомин
На нашу розмову в сяйві ліхтарень.
І тільки в мріях ти знов прилинеш,
Мов гомін щастя з минулих днів,
А на прощання знов усміх кинеш,
Що полонив бідне серце мені.
Пр-в
Усміх твій таємничий так звабливо манить,
І мене наче кличе, в найщасливішу мить
Усміх твій таємничий серце вразив тоді
А любов відлетіла, бо в розлуці згоріла
Твоя клятва мені
Ще досі сниться у снах звабливих,
Манить блакиттю з-під довгих вій,
Хоч вже не прийдуть ті дні щасливі,
Ночей безсонних й чарівних мрій
Запізно нині. З очей полуду
Життя стряхнуло, мов цвіт рясний,
І тільки в серці знов усміх збудить
В самотні дні спогад цей чарівний.
Пр-в
Пр-ш
Пр-в