Якби мені сказали завтра
"Облиш думки про неі ти.
Забудь, і думати не варто.
Він може більше не прийти".
Сказав би я: "Ніхто про те не знає -
Він зливою чи вітром пролетить.
А може, білим снігом закружляє,
Вона мене не може не любить".
Доторкнись, пригорни, в тім немає вини.
Ми давно вже чекали весни.
Хай тепло рук твоїх враз ростопить білий сніг,
Що на землю і на серце ліг.
Нехай розкажуть про розлуку,
Я не повірю, так і знай.
Я підніму, як крила, руки,
І полечу за небокрай.
Я буду тим, що є для тебе сонце,
Я буду тим, що в серці назавжди.
Постукаю я тихо у віконце.
Я знаю, що мені відкриєш ти.
Доторкнись, пригорни, в тім немає вини.
Ми давно вже чекали весни.
Хай тепло рук твоїх враз ростопить білий сніг,
Що на землю і на серце ліг.
Доторкнись, пригорни, в тім немає вини.
Ми давно вже чекали весни.
Хай тепло рук твоїх враз ростопить білий сніг,
Що на землю і на серце…
