В очах – стежина в споришах,
Де я – маленька.
Й до мене радо поспіша
Щаслива ненька.
Я ж – рученята в небеса –
Неначе крила!..
Стежина та широкий шлях
Мені відкрила.
У світ безмежний повела
Ота стежина.
І підкорилась не одна
Крута вершина.
Хотів би ти, чи не хотів,
Та суть не в тому –
Стежина та з усіх світів
Веде додому.
Шляхів подолано сповна,
Та душу тішить
Ота стежина осяйна
Свята і грішна.
Вертає пам'ять в рідний двір,
Де пахне м'ята.
Отут мене з усіх доріг
Чекає мати.
О, скільки в світі різних лиць,
Столиць багато,
Та як же гріє і болить
Прарідна хата!
Бринить на серці і щемить...
Крізь люту втому
З усіх світів хоча б на мить
Лечу додому.
