Вже промайнули літа, мого роки,
Пішли в минуле навздогін весні.
Осіннє листя рушником широким
Стежки хрещаті вислало мені.
Життя кохання принесло щасливе,
А доля друга вірного дала -
Я відчуваю справді незрадливе
Тепло його подружнього крила!
Приспів:
По осінній порі хризантема цвіте,
Дивом осені квітка остання.
Пелюстками горить почуття золоте, |
Пломеніє наше кохання! | (2)
Коли мине моя пора осіння
І прийде в гості віхола-зима,
В душі не згасне трепетне горіння,
В моїм житті йому кінця нема.
Ми п'єм любов з чарівної криниці,
В якій щодня зірки до нас пливуть.
Ми - два крила казкової Жар-птиці,
Яку любов'ю на землі зовуть!
Приспів. (2)
