Була колись дівчина.
Вступ.
1.
Була колись дівчина, і був то дивний час,
Коли любов носила аж попід хмари нас.
Ми мріяли, зітхали, коханню присягали,
А соловейко тьохкав все тьох, тьох, тьох.
Ми мріяли, зітхали, коханню присягали,
А соловейко тьохкав все тьох, тьох, тьох.
2.
І був би я дівчину довіку так кохав,
І був би я єдину до серця пригортав.
І був би соловейко, і був би малесенький,
Нам тьохкав на калині все тьох, тьох, тьох.
І був би соловейко, і був би малесенький,
Нам тьохкав на калині все тьох, тьох, тьох.
3.
Та десь війна взялася і й ось який кінець:
Дівчина віддалася, я – січовий стрілец.
Пропало те кохання, надії, сподівання,
А серденьку осталось лиш ох, ох, ох.
Програш.
4.
І зорі мерехтіли, соловейко щебетав.
В очах сльози бриніли як я її прощав.
Давно то все минулось, кохання позбулось,
І тільки соловейко все тьох, тьох, тьох.
Давно то все минулось, кохання позбулось,
І тільки соловейко все тьох, тьох, тьох.
Давно то все минулось, кохання позбулось,
І тільки соловейко все тьох, тьох, тьох.
Давно то все минулось, кохання позбулось,
І тільки соловейко все тьоооох, тьоооох, тьоооох.
