Сл. та муз.: Петра Зуба
Летів понад Дніпром сумний лелека
І падав стогін з-під його крила,
Бо висушила трави сиза спека
Й гірким туманом в далеч відпливла.
Приспів:
А він літає над рідним краєм,
Та все шукає рідні тепло.
Палає сад, палає ліс, душа палає,
Аж серце обпекло.
Колись тут лелечата виростали,
Та й розлетілись в голубі краї.
Лиш пам’ять б’є, як блискавичний спалах
У незабутні радощі мої.
Приспів.
Куди летіть і де їх зустрічати,
Коли давно нас доля розвела.
Верніться щастям, діти – лелечата,
До мами, що в гніздечку сповила.
Приспів.
Перегра
Палає сад, палає ліс, душа палає,
Аж серце обпекло.
Перегра
Палає сад, палає ліс, душа палає,
Аж серце обпекло.
Аж серце обпекло.
