Вісімнадцять, двадцять два -То літа казкові,
Коли в дівчини жнива На полях любові,
Вправно косить парубків Гострими очима,
А вони з усіх боків, Наче саранчина.
Приспів:
Дівчина сміється й плаче, |
Любить лиш тебе, юначе, |
Ти її у цьому зрозумій, |
І кохання соками напій! | (2)
А як тридцять настає -Достигає вишня,
Хай би був який вже є, Аби заміж вийшла.
Але де ті парубки З чорними бровами,
Бо ж намарне йдуть роки Без любові, мамо!
Приспів.
Але вірю я, що десь Ходить моє щастя,
Збережу любов і честь, Може, ще придасться.
Але долю не спинить, Ще далеко осінь,
Все одно прийде ще мить - Він руки попросить!
Приспів.
Ти її у цьому зрозумій,
І кохання соками напій!
