Спить ставок, не колишуться трави,
Вітерець в верболозах заснув...
Десь заграла плакуча гітара,
Там дівчина стрічала весну.
Ти поїдеш далеко- далеко,
Так далеко від мого села.
І не скаже той місяць з-за хмари,
Що у тебе дівчина була.
Де ти їдеш — мене покидаєш,
Залишаєш над ставом одну,
І ніколи мене не згадаєш,
А з другою зустрінеш весну.
Ой не плач, не журися, дівчино,
Ой не плач, не сумуй, не ридай,
Через рік, як цвістиме калина,
В тихий вечір мене зустрічай.
Ось прийшла довгождана година,
І прийшла довгождана пора.
І дівчина прийшла до калини,
А милого нема та й нема.
Ой нема, ой нема, тай не буде,
Бо така вже дівоча судьба...
Будеш знати, як хлопців кохати
І як вірити в їхні слова.
