На дворі сопілка грає,
мене мати не пускає
на весілля до Івана...
- Я вернуся, мамо, рано!
- Ні, ні, ні, не відпущу!
Я тебе вже відпускала -
на дворі сопілка грала -
на весілля до Степана,
ти казав - вернешся рано...
Ні, ні, ні, не відпущу!
Приспів:
- Мамо-матусю, як я оженюся?
Скільки ж можу я чекать -
мені вже скоро двадцять п"ять...
Мамо, відпустіть!
Я вже, мамо, не маленький,
в мене вже дівчина є -
на дворі біля калини
вже чекає Катерина...
Ой мамо, мамо, відпустіть!
- Знаю я, що не маленький,
а для мами ти - дитя!
Знаю, що біля калини
вже чекає Катерина...
Ні, ні, ні, не відпущу!
Приспів:
- Мамо-матусю, як я оженюся?
Скільки ж можу я чекать -
мені вже скоро тридцять п"ять...
Мамо, відпустіть!
Вже засохла та калина,
вийшла заміж Катерина,
і Оксана, і Марина,
і Олена, і Галина...
Ой мамо, мамо, відпустіть!
- Ти у мене хлопець гарний,
тобі нікуди спішить -
ще дівок на тебе хватить...
Пожалів би краще матір!
Ні, ні, не відпущу!
Приспів:
- Мамо-матусю, як я оженюся?
Скільки ж можу я чекать -
мені вже скоро сорок п"ять...
Ну, мамо, ну відпустіть, чесне слово!
Я б нарешті оженився,
хоч мені вже шістьдесят:
ну, скільки ж можу я чекати -
зуби стали випадати,
став я лисим і горбатим,
трохи став недочувати...
Мамо, мамо, я женюсь!!
Приспів:
Мамо-матусю, нарешті я женюся:
скільки ж можу я чекать -
зуби стали випадать...
Мамо, я женюсь!
