Пісня про рушник.
Вст-п.
Рідна мати моя, ти ночей не доспала
І водила мене уполя край села.
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя на долю дала.
Пр-ш.
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка
І зелені луги, й соловїні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші блакитні твої.
Пр-ш.
Я візьму той рушник, простелю наче долю
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.
І на тім рушникові оживе все знайоме до болю.
І дитинство, й розлука, і вірна любов.
І на тім рушникові оживе все знайоме до болю.
І дитинство, й розлука, і твоя материнська любов.
Пр-ш.
