Ренат Ибрагимов Ніч яка місячна ^минус

Ніч яка місячна, зоряна ясная,  
Видно, хоч голки збирай.  
Вийди, коханая, працею зморена,  
Хоч на хвилиночку в гай.  
Вийди, коханая, працею зморена,  
Хоч на хвилиночку в гай.  
 
Сядемо вкупочці тут під калиною  
I над панами я пан,  
Глянь, моя рибонько, срібною хвилею  
Стелеться полем туман.  
 
Гай чарівний, ніби променем всипаний,  
Чи загадався, чи спить,  
Он на стрункій та високій осичині  
Листя пестливо тремтить.