Сергій Лазановський В саду осіннім айстри білі ^минус

В саду осіннім айстри білі
Схилили голови в журбі 
В моєму серці гаснуть сили 
Чужою стала я тобі 

Мені сімнадцятий минало
Весною як сади цвіли 
Я про кохання ще й не знала 
Ми тихо з сестрами жили 

Як я садила айстри білі 
То ти поміг мені полить 
З тих пір я мрію про кохання 
З тих пір душа моя болить 

Як ти проходив мимо двору 
Я задивилась на твій стан 
Стояла довго під вербою 
Поки вечірній спав туман 

Коли умру я від кохання,
То поховайте серед трав,
А ти, зірвавши айстру білу,
Згадаєш, хто тебе кохав